Музей РВСП

Музей РВСП

P-36Missile

Р-36М2 (індекс 15А18М, код СНВ РС-20В)

9 серпня 1983 року постановою Ради Міністрів СРСР КБ «Південне» було поставлено завдання доопрацювати ракету Р-36М УТТХ, щоб вона могла долати перспективну систему американської протиракетної оборони. Крім того, було необхідно підвищити захищеність ракети і всього комплексу від дії вражаючих факторів ядерного вибуху.

Ракетний комплекс четвертого покоління Р-36М2 «Воєвода» (15П018М) з багатоцільовОЮ міжконтинентальною ракетою важкого класу 15А18М призначений для ураження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами ПРО, за будь-яких умов бойового застосування, у тому числі при багаторазовому ядерному впливі по позиційному району. Його застосування дозволяє реалізувати стратегію гарантованого удару у відповідь.

В результаті застосування новітніх технічних рішень, енергетичні можливості ракети 15А18М збільшені на 12% у порівнянні з ракетою 15А18. При цьому виконуються всі умови обмежень по габаритам і стартовій вазі, що накладаються договором ОСВ-2. Ракети цього типу є найбільш потужними з усіх міжконтинентальних ракет. За технологічним рівнем комплекс не має аналогів у світі. У ракетному комплексі застосований активний захист шахтної пускової установки від ядерних бойових блоків і високоточної неядерної зброї, а також вперше в країні здійснене маловисотне неядерне перехоплення високошвидкісних балістичних цілей.

У порівнянні з прототипом, у новому комплексі вдалося домогтися поліпшення багатьох характеристик:

  • підвищення точності у 1,3 рази;
  • збільшення у 3 рази тривалості автономності;
  • зменшення у 2 рази часу боєготовності;
  • збільшення площі зони розведення бойових блоків у 2,3 рази;
  • застосування зарядів підвищеної потужності (10 головних частин індивідуального наведення, що розділяються), потужністю від 550 до 750 кт кожна;
  • загальний вага, що закидається, – 8800 кг;
  • можливість пуску з режиму постійної боєготовності по одній із планових цілевказівок, а також оперативного перенацілювання і пуску по будь-якій непланованій цілевказівці, переданій з вищої ланки управління.

Для забезпечення високої бойової ефективності в особливо складних умовах бойового застосування, при розробці комплексу Р-36М2 «Воєвода» особлива увага приділялася наступними напрямками:

  • підвищення захищеності та живучості ШПУ і КП;
  • забезпечення стійкості бойового управління у всіх умовах застосування комплексу;
  • збільшення часу автономності комплексу;
  • збільшення гарантійного терміну експлуатації;
  • забезпечення стійкості ракети в польоті до вражаючих факторів наземних і висотних ядерних вибухів;
  • розширення оперативних можливостей по пере націлюванню ракет.

Однією з основних переваг нового комплексу – це можливість забезпечення пусків ракет в умовах зустрічного удару у відповідь при впливі наземних і висотних ядерних вибухів. Це досягнуто за рахунок підвищення живучості ракети у шахтній пусковій установці і значного підвищення стійкості ракети у польоті до вражаючих факторів ядерного вибуху. Корпус ракети має багатофункціональне покриття, введений захист апаратури системи управління від гамма-випромінювання, удвічі підвищена швидкодія виконавчих органів автомата стабілізації системи управління, відділення головного обтічника здійснюється після проходження зони висотних блокуючих ядерних вибухів, двигуни першого і другого ступенів ракети форсовані по тязі.

В результаті радіус зони ураження ракети блокуючим ядерним вибухом, у порівнянні з ракетою 15А18, зменшений у 20 разів, стійкість до рентгенівського випромінювання підвищена у 10 разів, гамма-нейтронного випромінювання – у 100 разів. Забезпечена стійкість ракети до впливу пилових утворень і великих частинок ґрунту, наявних у хмарі при наземному ядерному вибуху.

Для ракети побудовані ШПУ з надвисокою захищеністю від вражаючих факторів ЯВ шляхом переобладнання ШПУ ракетних комплексів 15А14 і 15А18. Реалізовані рівні стійкості ракети до вражаючих факторів ядерного вибуху, що забезпечують її успішний пуск після неуразливого ядерного вибуху безпосередньо по ПУ і без зниження бойової готовності при впливі по сусідній ПУ.

Ракета виконана за двоступеневою схемою з послідовним розташуванням ступенів. На ракеті застосовуються аналогічні схеми старту, поділу ступенів, відділення ГЧ, розведення елементів бойового оснащення, що показали високий рівень технічної досконалості і надійності у складі ракети 15А18.

До складу рухової установки першого ступеня ракети входять чотири шарнірно закріплених однокамерних ЖРД, які мають турбонасосним систему подачі палива і виконані за замкнутою схемою.

До складу рухової установки другого ступеня входять два двигуни: маршовий однокамерний РД-0255 з турбонасосним подачею компонентів палива, виконаний за замкнутою схемою і рульовий РД-0257, чотирикамерний, відкритої схеми, який раніше вже використовувався на ракеті 15А18.Двигуни всіх ступенів працюють на рідких висококиплячих компонентах палива НДМГ + АТ, щаблі повністю ампулізовані.

Система управління розроблена на базі двох високопродуктивних ЦВК (бортового і наземного) нового покоління і безперервно працюючого у процесі бойового чергування високоточного комплексу командних приладів.

Для ракети розроблений новий головний обтічник, що забезпечує надійний захист головної частини від вражаючих факторів ядерного вибуху.

Тактико-технічні вимоги передбачали оснащення ракети чотирма типами головних частин:

  • дві моноблочні ГЧ – з «важким» і «легким» ББ;
  • РГЧ з десятьма некерованими ББ потужністю 0,8 Мт;
  • РГЧ змішаної комплектації у складі шести некерованих і чотирьох керованих ББ з системою самонаведення по картах місцевості.

У складі бойового оснащення створені високоефективні системи подолання ПРО («важкі» і «легкі» помилкові цілі, дипольні відбивачі), які розміщуються у спеціальних касетах, застосовані термоізолюючі чохли ББ.

Льотно-конструкторські випробування комплексу Р-36М2 почалися на Байконурі у 1986 р. Перший ракетний полк з МБР Р-36М2 встав на бойове чергування 30 липня 1988 року. 11 серпня 1988 року ракетний комплекс прийнятий на озброєння. Льотно-конструкторські випробування нової міжконтинентальної ракети четвертого покоління Р-36М2 (15А18М – «Воєвода») з усіма видами бойового оснащення були завершені у вересні 1989 року. На травень 2006 року до складу РВСП входить 74 шахтних пускових установки з МБР Р-36М УТТХ і Р-36М2, які оснащені 10 бойовими блоками кожна.

21 грудня 2006 року об 11 годині 20 хвилин за московським часом був проведений навчально-бойовий пуск РС-20В. За словами глави служби інформації і громадських зв’язків РВСП полковника Олександра Вовка, учбово-бойові блоки ракети, запущені з Оренбурзької області (Приуралля), із заданою точністю вразили умовні цілі на полігоні півострова Камчатка в Тихому океані. Перша ступінь впала у зоні Вагайського, Вікулівського та Сорокінського районів. Вона відокремилася на висоті 90 кілометрів, залишки палива згоріли під час падіння на землю. Пуск пройшов у рамках дослідно-конструкторської роботи «Заряддя». Пуски дали ствердну відповідь на запитання про можливість експлуатації комплексу Р-36М2 протягом 20 років.